ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЕКО-КУЛЬТУРИ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.31866/2410-1311.34.2018.153840

Ключові слова:

еко-культура, євроінтеграційні процеси, екологічна безпека, навколишнє середовище

Анотація

Мета статті. Визначити тенденції та перспективи розвитку еко-культури в умовах євроінтеграційних процесів. Методологія дослідження. Наукові положення дослідження аргументовані на рівні сукупності загальнонаукових методів пізнання та культурологічних підходів. У процесі вивчення та аналізу еко-культури було застосовано історико-культурологічний, історико-соціологічний, комплексний, структурно-функціональний, ціннісний та факторний підходи, які є взаємодоповнюючими, з огляду на міждисциплінарний характер означеного питання і посприяли систематизації різноманітних поглядів на еко-культуру; а також методи системного аналізу; узагальнення теорії і практики реалізації міжнародних стратегій розвитку еко-культури; моделювання процесу розвитку еко-культури в умовах євроінтеграційних процесів. Наукова новизна. Проаналізовано інноваційні принципи розвитку еко-культури та визначено перспективні тенденції її розвитку на сучасному етапі; уточнено та доповнено поняття «еко-культура» в контексті специфіки сучасного соціокультурного простору; встановлено, що міжкультурна комунікація в контексті сучасних євроінтеграційних процесів є основним механізмом розвитку еко-культури. Висновки. Еко-культура в соціокультурному просторі ХХІ ст. стає необхідною передумовою життя світової спільноти, а відтак позиціонується як показник рівня духовного життя суспільства, виховання та освіти, морального, інтелектуального та естетичного розвитку. Неабиякої доцільності набувають екологічні орієнтири виховання, культури та освіти на основі екологічної свідомості та моралі, які реалізуватимуться в умовах існування альтернативних поглядів на майбутнє цивілізації, ґрунтуючись на ціннісні орієнтири кожного окремого індивіда зокрема і соціума загалом. Серед перспективних шляхів розвитку еко-культури в умовах євроінтеграції можемо визначити забезпечення переосмислення необхідності активації заходів щодо екологічної безпеки не стільки в матеріальній, а передусім у сфері моральній та духовній, завдяки створенню дієвих зв’язків між предметно-теоретичним досвідом та реалістичними тенденціями сьогодення; забезпечення еко-культурної безпеки через посилення впливу на суспільство державних та приватних структур (засоби масової інформації, інститути соціалізації, громадські та благодійні організації та ін.).

Біографія автора

Maryna Bratitsel, Київський національний університет культури і мистецтв

асистент кафедри готельно-ресторанного і туристичного бізнесу,

Посилання

Belyaeva, E. (2011). Kul’turnaya integratsiya kak osnovnaya strategiya kul’turnoj politiki Evropeiskogo Soyuza [Cultural integration as the main strategy of the cultural policy of the European Union]. D.Ed. Moscow State Pedagogical University.

Danylenko, L. (2013). Perspektyvy ta vyklyky yevrointehratsiinykh protsesiv dlia Ukrainy [Prospects and Challenges of European Integration Processes for Ukraine]. Kyiv: National Academy of Public Administration.

Drach, G. (ed). (2002). Kul’turologiya [Culturology]. Rostov-on-Don: Feniks.

Makar, O. (2012). Ekologicheskaya kul’tura v sovremennom rossijskom obshhestve [Ecological culture in modern Russian society]. D.Ed. Russian Presidential Academy of National Economy and Public Administration.

Mason, O. (1907). Environment. Handbook of Indians North of Mexico. Washington government printing office, 1907. рр. 427–430. Available at: <https://archive.org/details/handbookofameric00hodg/page/426> [Accessed 11 December 2018].

Joralemon, D. (2010). Exploring Medical Anthropology. Upper Saddle River, NJ: Prentice Hall.

7. Sergejchik, S. (2009). Ekologija [Ecology]. Minsk: Belorusskij gosudarstvennіj ekonomicheskij unіversitet.

Sahlins, M. (1964). Culture and environment: the study of cultural ecology. Horizons of Anthropology. Chicago (IL): Aldine Press. рр. 132–47.

Steward, J. (1955). Theory of Culture Change. The Methodology of Multilinear Evolution. Urbana: University of Illinois Press.

Steward, J. (1968). Cultural Ecology. International Encyclopedia of the Social Sciences, vol. 4. pp. 337–344.

Yevrointehratsiia ta stalyi rozvytok [European integration and sustainable development]. BF Maibutnie ditei, [online] Available at: <http://maybutneditey.com.ua/tergromadi-i-agroekologiya/> [Accessed 11 December 2018].

Zelenkov, A. (2007). Ekologicheskaya kul’tura: proshloe i nastoyascheye [Ecological culture: past and present]. Izvestiya vuzov. Severo-Kavkazskiy regіon. Obschestvennye nauki. Spetsvypusk, pp. 100–103.

##submission.downloads##

Опубліковано

2018-12-07

Як цитувати

Bratitsel, M. (2018). ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЕКО-КУЛЬТУРИ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ. Питання культурології, (34), 9–19. https://doi.org/10.31866/2410-1311.34.2018.153840

Номер

Розділ

ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ КУЛЬТУРИ