Невловний смисл нонконформізму. Зауваги щодо контексту функціонування поняття в Україні

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.31866/2410-1311.35.2019.188785

Ключові слова:

нонконформізм, неофіційне мистецтво, андеграунд, шістдесятництво, діяльність Ігоря Цишкевича

Анотація

Мета дослідження – здійснити поняттєво-категоріальну реконструкцію нонконформізму в контексті функціонування поняття в Україні. Дослідження побудоване на міждисциплінарному інтегруванні низки методів, поєднаних концептуально узагальненим уявленням про взаємодію між досліджуваним матеріалом і дослідником, який для досягнення поставленої мети вдається до інтерпретаційного підходу. На рівних правах використовуються як об’єктивні методи дослідження, так і дещо суб’єктивізовані. Зокрема, це історико-генетичний метод, що дає змогу простежувати розвиток категорії «нонконформізм» упродовж часу існування явища, окреслюваного цими категоріями; метод реконструкції, що залучений для вивчення можливостей перекомбінування стійких іконографічних елементів українського мистецького нонконформізму у практиці переосмислення їхнього контексту на рівні інтерпретації, та метод діахронного аналізу суспільно-історичної реальності, спрямований на вивчення історико-культурних процесів, тобто сутнісно-темпоральних зрушень і змін в історико-культурній реальності, на відміну від синхронічного (одночасного) аналізу, котрий спрямований на розкриття сутнісно-просторової природи цієї історико- культурної реальності. Висновки. Роздуми над природою поняття «нонконформізм», що, як це не дивно, досі не є сталим в українському мистецтвознавстві, мають лабіринтоподібний характер, що зумовлено, з одного боку, наявністю у часі художніх творів, яких начебто в цьому часі бути не повинно через його інші ідеологічні настанови, з іншого боку – наявністю в художника внутрішньої потреби мистецького висловлювання, що не може не бути «конфліктним» по відношенню до часу, в якому він існує, якщо є справжнім новатором, і природним по відношенню до самого себе, оскільки художник відчуває себе новатором. Українська практика закордонної репрезентації нонконформності творів наших художників 1970–1980-х років з елементами етноідентифікації дозволяє зробити припущення, що саме з цього часу відбувається і становлення поняття «нонконформізм», і його змістове й сутнісне наповнення, що досі перебуває у русі до сталої поняттєвої форми.

Біографія автора

Леся В’ячеславівна Смирна, Національна академія мистецтв України

Доктор мистецтвознавства

Посилання

Bielutin, E. (2013). Teoriia vseobshchei kontaktnosti [Global In-touch Capabilities Theory]. Moscow: Novaia realnost [in Russian].

Ovsiienko, V. (2005). Svitlo liudei: Memuary ta publitsystyka [People’s light: Memoirs and Publicism] (Vol. 2). Kharkiv: Kharkivska pravozakhysna hrupa; Kyiv: Smoloskyp [in Ukrainian].

Smyrna, L.V. (2017). Stolittia nonkonformizmu v ukrainskomu vizualnomu mystetstvi [A Century of Nonconformism in Ukrainian Visual Art] [Monograph]. Kyiv: Feniks [in Ukrainian].

Solomukha, A. (2011, January 16). [Interv’iu] [Interview]. Osobystyi arkhiv L. Smyrnoi, Kyiv [in Ukrainian].

-litnii nonkonformizm [100-year-old non-conformism]. (2019). Rozmova prezydenta Asotsiatsii art-halerei Ukrainy Viktora Khamatova, mystetstvoznavtsia Lesi Smyrnoi ta kulturoloha Andriia Puchkova. Retrieved from http://be-inart.com/post/view/2647 [in Ukrainian].

Tsyshkevych, I. (2001, June 8). [Interv’iu] [Interview]. Osobystyi arkhiv L. Smyrnoi, Kyiv [in Ukrainian].

Feigelson, K. (1982, November 23). Deux Rendez-Vous Ukrainiens [Two Ukrainian Rendezvous.]. Liberation. Arkhiv khudozhnyka A. Solomukhy: Ukrainskyi mystetskyi nonkonformizm za kordonom (1978-1983), Paris [in French].

Richards, S. (1980). Ukrainian Artists: Catalogue "Contemporary Nonconformist Art from Ukraine". Samvydav, p. 1. Arkhiv khudozhnyka A. Solomukhy: Ukrainskyi mystetskyi nonkonformizm za kordonom (1978-1983), Paris [in English].

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-12-27

Як цитувати

Смирна, Л. В. (2019). Невловний смисл нонконформізму. Зауваги щодо контексту функціонування поняття в Україні. Питання культурології, (35), 59–68. https://doi.org/10.31866/2410-1311.35.2019.188785

Номер

Розділ

ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ КУЛЬТУРИ