Альтернативний музей міста в умовах інформаційного суспільства: Івано-Франківський досвід

Анотація

Мета статті – з’ясувати специфіку успішних музейних культурно-комунікативних проектів на прикладі Івано-Франківська. Методологія дослідження. Головною емпіричною базою дослідження стала діяльність державних музеїв: Музею мистецтв Прикарпаття, Івано- Франківського обласного краєзнавчого музею та кількох приватних і громадських утворень – «Музею родинних професій», «МІФ – Музею Івано-Франківська» – у 1989–2019 рр. Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше описані методи маркетингових стратегій у музейній діяльності Івано-Франківська. З огляду на реалії сучасного «мережевого» суспільства, в якому відсутні усталені норми сприйняття класичних інституцій – музеїв, меморіальних комплексів, виставкових залів, – пропонується новий погляд на поняття «музей міста», осередок якого може бути сформований у середовищі класичного музею за умов його «просторової» інтеграції. Висновки. Розкрито роль актуальних практик у створенні успішних музейних проектів. Доведено, що на початку XXI століття музейна інституція значно модернізувалась, розширюючи сферу соціокультурних інтересів і впливу. Регіональні класичні музеї в умовах «мережевого» суспільства змушені змінити пріоритетність напрямів своєї роботи, здійснюючи як власні, так і спільні інтеграційні соціокультурні проекти у виставковій діяльності, проведенні масових культурно-мистецьких заходів, національно- культурних програм, освітніх та інтеграційних проектів із соціальними інститутами культури, освіти, науки, державної влади, громадянського суспільства. Доведено, що приватні та громадські аналоги гнучкіші до інновацій, натомість, захоплюючись інтерактивними формами діяльності, мало звертають увагу на якість експозиції та її наукове вивчення, каталогізацію.