Практики рекреаційного дозвілля в просторі «життєвого світу»

Анотація

Мета статті полягає у визначенні особливостей реалізації практик рекреаційного дозвілля у просторі життєвого світу та з’ясуванні ступеня ефективності їхнього освоєння. Методологія дослідження зумовлена необхідністю застосування культурологічного, мікросоціологічного та філософського підходів для аналізу сфери дозвілля і рекреації в рамках «життєвого світу». Мікросоціологічний підхід дозволяє розглянути інтеракцію (рекреаційно-дозвіллєвої взаємодії індивідів) як основи цілісності життєвого світу. Філософський – вплив виду і змісту рекреаційно- дозвіллєвих практик на формування «життєвого світу», людського буття, особистості в цілому. У зв’язку з цим одним із основних методологічних завдань культурології постає з’ясування межі ефективності реалізації рекреаційно-дозвіллєвих практик в організації повсякденного життя та конструюванні «життєвого світу». Наукова новизна полягає в концептуальному дослідженні особливостей реалізації практик рекреаційного дозвілля у просторі життєвого та віртуального світів шляхом критичного аналізу соціокультурних трансформацій, пов’язаних із впровадженням інформаційно-комунікативних технологій. Висновки. Отже, особливістю реалізації практик рекреаційного дозвілля у просторі «життєвого світу» є здатність останніх до наповнення повсякденного простору змістовністю та гармонією з навколишнім світом. «Віртуальна реальність» розкривається у повсякденній комунікації, якій властиві «гнучкі», розширені можливості вибудовування уявлень і способів самопрезентацій. У той же час не варто забувати, що дозвілля при надмірному перебуванні у просторі «віртуального життєвого світу» за відсутності критичного мислення породжує незадоволеність і перетворюється на «беззмістовне», «небезпечне» проведення часу, вороже сутності людини. Вільний час замість того, щоб протистояти негативним тенденціям сучасності, з точністю до навпаки породжує відчуття туги і самотності, а також невпевненості у своїх власних силах.