КОНЦЕПЦІЯ «МІСЦЬ ПАМ’ЯТІ» П’ЄРА НОРА В КОНТЕКСТІ ДОСЛІДЖЕНЬ ПРО КОЛЕКТИВНУ ПАМ’ЯТЬ

Анотація

Мета статті – осмислити основні аспекти концепції «місць пам’яті» П. Нора в контексті наукових теорій про колективну пам’ять; з’ясувати передумови появи названої концепції; проаналізувати зв’язок концепції П. Нора про «місця пам’яті» з дослідженнями про колективну пам’ять. Методологія дослідження базується на застосуванні таких методів: джерелознавчого – для виявлення історичних передумов появи концепції «місць пам’яті»; аналізу – для встановлення зв’язків концепції П. Нора з дослідженнями про колективну пам’ять; систематизації – для осмислення розвитку основних теорій концепту пам’яті; порівняльно- зіставного – для розгляду основних понять пам’яті (інформативної, історичної, колективної, соціальної). Наукова новизна. Уперше досліджено феномен співвідношення пам’яті та історії в руслі суттєвих трансформацій сучасного світу і пов’язаних із ними екзистенціальними потребами людства. Виявлено ключові аспекти поняття «колективна пам’ять», яка, за теорією М. Хальбвакса, є запорукою ідентичності суспільства, вирізняючись безперервним розвитком і множинністю. Висновки. З’ясовано, що одним із вимірів колективної / соціальної пам’яті є пам’ять про історичне минуле, або його символічна репрезентація. Доведено, що історична пам’ять – не лише один з головних каналів передачі досвіду і відомостей про минуле, а й найважливіший складник самоідентифікації індивіда, соціальної групи та суспільства загалом. Проаналізовано передумови, що привели до зміни співвідношення між історією і пам’яттю та спонукали П. Нора запропонувати свою концепцію «місць пам’яті» (lieux de memoire). Вивчено концепт пам’яті в контексті гуманітарного дискурсу, адже, за спостереженнями П. Нора, останні роки ми живемо в «меморіальну епоху». Причину початку «меморіальної епохи» історик вбачає в демократизації історії, коли поняття ідентичності зазнало сенсової інверсії: з індивідуального стаючи колективним.