ФРАНКОМОВНА ДРАМАТУРГІЯ ІТАЛІЙСЬКОЇ КОМЕДІЇ (1660–1697) ЯК КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ФЕНОМЕН РАННЬОГО РОКОКО

Анотація

Мета статті — визначити особливості становлення стилю рококо та дослідити його культурологічну специфіку у французькій драматургії. Актуальність дослідження зумовлена відсутністю в українській культурології наукових робіт, які б висвітлювали проблематику формування стилю рококо у французькій та західноєвропейській драматургії. Також недостатньо представленим в українських наукових роботах лишається і вивчення діяльності Італійської комедії у Франції з 1660 по 1697 роки. Методологія дослідження передбачає вивчення культурної специфіки франкомовної драматургії Італійської комедії (1660–1697) інтердисциплінарними методами культурологічного та порівняльно-філологічного аналізу. В статті проаналізовано лінгвістичні особливості тексту першоджерела з огляду на той факт, що з 1682 року п’єси для Італійської комедії писали сумішшю французької та італійської мов. Наукова новизна полягає у вивченні взаємодії французьких та італійських культурно-стилістичних елементів у п’єсах Анн Модюї де Фатувіля та ролі цієї взаємодії у формуванні у французькій культурі нового стилю — рококо. У дослідженні використано неперекладену п’єсу «Арлекін, імператор на Місяці» Анн Модюї де Фатувіля. Результати дослідження демонструють, що письменник вживав у п’єсі, написаній французькою мовою, італійські слова і вислови не лише для збереження італійського колориту, але і з метою досягнення комічного ефекту. Висновки. Французькі автори почали імітувати стиль італійських комедій та імпортували культурний колорит Італії, однак пом’якшували грубий гумор італійських комедій і пристосовували його до французьких смаків, заклавши цим ідеологічні основи нового стилю рококо. Анн Модюї де Фатувіль може вважатися одним із перших засновників і представників стилю літературного рококо.