МАЙБУТНЄ ЯК ТЕМПОРАЛЬНО-СВІТОГЛЯДНИЙ НАРАТИВ ЗАХІДНОЇ КУЛЬТУРИ

Автор(и)

  • Лариса Василівна Осадча Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв, Київ, Ukraine https://orcid.org/0000-0003-0797-2788

DOI:

https://doi.org/10.31866/2410-1311.37.2021.236000

Ключові слова:

світогляд; темпоральність; традиційне суспільство; епоха модерну; суспільство ризику; модернізація

Анотація

Мета статті — з’ясувати соціально-культурні умови, які сформували такий історичний період європейської історії, як модерн, що вирізняється специфічним темпоральним фокусом світовідношення й досі чинить значний світоглядний вплив. Історична стратегія обґрунтування оперує двома часовими вимірами: сконструйоване чи й ідеалізоване минуле та його спадкоємець — теперішнє. Тому орієнтоване на майбутнє світовідношення, що виникає в європейській культурі модерної епохи, постає світоглядним нонсенсом. Особливості його формування й аналізуються у статті. Теоретичною базою дослідження є класичні роботи просвітників, котрі першими почали розглядати історичну динаміку як планетарний феномен, а людство як «незавершений проєкт» не лише природної еволюції, але й історії. Історико-філософські роботи Джорджа Коллінгвуда, Жака Ле Гоффа, Йонаса Алскофа доводять, що модерна європейська культура спирається на особливу часову шкалу — майбутнє є горизонтом цілепокладання, а не минулі «золоті часи», що в домодерну епоху сприймалися як модель для безкінечного відтворення. Разом з тим, у своєму дослідженні Осіас Мотт зазначає, що вимір майбутнього втратив свої оптимістично-технологічні конотації в сучасній культурі Заходу й асоціюється з ризиками та невизначеністю. Наукова новизна. Доводиться твердження, що в модерну епоху сформувалися унікальні світоглядні характеристики, що увиразнюють, надають специфіку європейському культурному етосу, а саме — спосіб переживання часу. Невідомість майбутнього вперше почала сприйматися оптимістично, а очікування розташовувалися на горизонті лінійного секулярного часу. Висновки. Світоглядні зрушення європейської культури в модерну епоху, що асоціюються з Просвітництвом, сформувалися під впливом методології природничих наук. До прикладу, історія цивілізацій трактувалася як продовження геологічної історії планети; об’єкт соціально- філософських рефлексій набув глобальних масштабів — більше не йшлося про історію окремих спільнот, але про прогрес всього людського виду; стадії ж соціальної еволюції чітко окреслювалися й вважалися неминучими для кожного суспільства. Координати модерного світосприйняття — «тут» та «зараз» — поступово втратили зв’язок з минулим і переорієнтувалися на майбутнє, яке розглядалося узалежненим від людських прагнень та зусиль.

Біографія автора

Лариса Василівна Осадча , Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв, Київ

Кандидат філософських наук, доцент

Посилання

Ahlskog, J. (2016). R. G. Collingwood and the Concept of Testimony: A Story about Autonomy and Reliance. Clio: Journal of Literature, History and Philosophy, 45(2), 181–204 [in English].

Collingwood, R. G. (1946). The Idea of History. Oxford University Press [in English].

Condorcet, de J.-A. (1795). Outlines of an Historical view of the Progress of the Human Mind. Lang and Ultick [in English].

Habermas, J. (1983). Modernity – an Incomplete Project. In H. Foster (Ed.), The Anti-Aesthetic: Essays on Postmodern Culture (pp. 3–15). Bay Press [in English].

Herder, J. G. (1966). Outlines of a Philosophy of the History of Man. Bergman Publishers [in English].

Inglehart, R., & Welzel, Ch. (2005). Modernization, Cultural Change and Democracy: The Human Development Sequence. Cambridge University Press [in English].

Kant, I. (1784). What is Enlightenment? https://cutt.ly/4cXwHLm [in English].

Le Goff, J. (2005). From Heaven to Earth: The Shift in Values between the 12th and the 13th Century in the Christian West. In Lecture on the Occasion of Receiving Dr. A. H. Heineken Prize for History (pp. 14–25). Royal Netherlands Academy of Arts and Sciences [in English].

Ossias, M. (2016). Death of the Future. Four by Three: Independent online magazine on philosophy. https://cutt.ly/3cVj2iF [in English].

Williams, R. (1983). Culture and Society: 1780–1950 (2nd ed.). Columbia University Press [in English].

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-05-28

Як цитувати

Осадча , Л. В. (2021). МАЙБУТНЄ ЯК ТЕМПОРАЛЬНО-СВІТОГЛЯДНИЙ НАРАТИВ ЗАХІДНОЇ КУЛЬТУРИ. Питання культурології, (37), 61–70. https://doi.org/10.31866/2410-1311.37.2021.236000

Номер

Розділ

ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ КУЛЬТУРИ