Мистецтво і релігія в культуротворчому процесі: практики синкрезису та диференціації

Анотація

Мета статті — дослідити сутнісні параметри синтезу мистецтва й релігії як активних форм духовності в кроскультурних реаліях сучасного буття людини. Проаналізувати причини та наслідки конкретно-історичних обставин періодичності появи синкрезису, диференціації мистецтва та релігії. Результати дослідження. З’ясовано ціннісний потенціал сутнісних параметрів взаємозв’язку мистецтва та релігії в контексті предметно-практично поля культуротворення. Виявлено трансгресивні процеси практик синкретичності та диференціацій мистецтва та релігії в культурно-історичному контексті. В дослідженні з’ясовано, що естетичне і магічно-ритуальне, відповідно, релігійне, йдуть поруч, як дві сторони одного й того самого духовно-утилітарного відношення. Очевидно, відмінність, диференціація між ними існує, і в подальшому кроскультурному процесі ці дві форми виокремлюються на самостійні види духовно-практичної діяльності, хоча з моменту виникнення вони здебільшого інтегровані, аніж диференційовані. Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вперше проаналізовані синкретичні та диференційні практики синтезу релігії і мистецтва як у фокусі культурно- історичного контексту, так і некласичній та постнекласичній парадигмі культури сьогодення. Висновки. З’ясовано, що взаємодія мистецтва і релігії в контекстно- предметних реаліях (історичних) продукує множинні форми вияву практик, зокрема від синкретичності до диференціації, і навпаки (до прикладу, сьогочасні тенденції синкрезису, зокрема в царині культурології). Осягнення сутнісних параметрів проблеми взаємозв’язків мистецтва і релігії уможливлюється крізь призму аналізу духовної причетності мистецтва до предметно-практичного поля творення, визначення його аксіологічного потенціалу. Дослідження закономірностей взаємозв’язків мистецтва і релігії зумовлює розробку культуротворчих механізмів впливу цих двох форм духовності на свідомість, самопочуття та вибір ціннісних орієнтирів сучасної людини.