Реаліті-шоу та культурне виробництво: національна адаптація транснаціонального формату

Григорій Решетнік

doi:10.31866/2410-1311.44.2024.318732

Автор(и)

Григорій Решетнік Київський національний університет культури і мистецтв, Україна http://orcid.org/0009-0002-9547-5828

DOI:

https://doi.org/10.31866/2410-1311.44.2024.318732

Ключові слова:

реаліті-шоу, культурне виробництво, транснаціональні телевізійні формати, неоліберальна політика, національна адаптація, символічна форма

Анотація

Мета статті — з’ясування специфіки національної адаптації реаліті-шоу як транснаціонального телевізійного формату та вагомого чинника трансформації, як умов та практики телевиробництва, як символічних форм та соціокультурних уявлень на локально-національному рівні. Результати дослідження. Застосування методології культурного виробництва уможливило розгляд реаліті-шоу не тільки як аудіовізуальної жанроформи, а і як транснаціонального телевізійного розважального формату й символічної форми, що використовується адептами неоліберальної економіки для зміни культурного ландшафту країн та національної аксіосистеми. Доведено, що реаліті-шоу, навіть з урахуванням національної адаптації, реартикулюють місцеві культурні атрибути в межах чітко продиктованих норм і логіки символічно-культурного виробництва в транснаціональному телевізійному сценарії. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в статті вперше на прикладі Індії та України розглянуто реаліті-шоу як показник транснаціонального культурного капіталу та чинник трансформації умов і практики телевиробництва, що на національному рівні переорієнтовує соціокультурні уявлення глядачів. Висновки. Спроба поглянути на реаліті-шоу саме під таким кутом зору окреслює потенціал культуральних студій, що позначають точку відходу від популярних студій про реаліті-шоу та його соціальні наслідки, актуалізуючи методологію культурного виробництва та зосереджуючись здебільшого на виробничих практиках. Попри критичні оцінки, які пов’язують ідеологічне підґрунтя реаліті-шоу з неоліберальною соціальною ідеєю та допомагають концептуалізувати її як символічну форму дослідження, сам формат рідко виходить за межі текстової площини у виробничі контексти і практики. Це ще одна важлива прогалина, яка обмежує розуміння реаліті-шоу як «культурної технології», що розвиває підприємницьку культуру до рівня абстрактної сили, яка формує індивідуальні суб’єктності та може бути (критично) інтерпретована.

Біографія автора

Григорій Решетнік, Київський національний університет культури і мистецтв

Старший викладач

Посилання

Clissold, B. D. (2004). Candid camera and the origins of Reality TV: Contextualizing a historical precedent. In S. Holmes & D. Jermyn (Eds.), Understanding Reality television (Ch. 1, pp. 33–53). Routledge [in English].

Dovey, J. (2000). Freakshow: First person media and factual television. Pluto Press [in English].

Dubrofsky, R. E. (2011). Surveillance on reality television and Facebook: From authenticity to flowing data. Communication Theory, 21(2), 111–129. https://doi.org/10.1111/j.1468-2885.2011.01378.x [in English].

Franco, J. (2008). Extreme makeover: The politics of gender, class and cultural identity. Television & New Media, 9(6), 471–486. https://doi.org/10.1177/1527476408323339 [in English].

Gupta, A. (2024, October 24). GEC ad volumes drop 6% in H1 2024: TAM AdEx. Exchange4media. https://www.exchange4media.com/media-tv-news/gec-advolumes-drop-6-in-h1-2024-tam-adex-report-138208.html [in English].

Hay, J. (2010). Too good to fail: Managing financial crisis through the moral economy of Realty TV. Journal of Communication Inquiry, 34(4), 382–402. https://doi.org/10.1177/0196859910390028 [in English].

Jermyn, D. (2004). This is about real people! Video technologies, actuality and affect in the television crime appeal. In S. Holmes & D. Jermyn (Eds.), Understanding Reality television (Ch. 3, pp. 71–90). Routledge [in English].

Kavka, M., & Weber, B. R. (2017). Introduction: Transnational gender cultures and reality TV. European Journal of Cultural Studies, 20(1), 3–9. https://doi.org/10.1177/1367549416640555 [in English].

Kozlovska, M., & Chorna, K. (2023). Adaptatsiia zarubizhnykh rozvazhalnykh teleprohram na ukrainskomu telebachenni [Content adaptation of foreign entertainment TV programmes on Ukrainian television]. Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Arts, 49, 48–53. https://doi.org/10.31866/2410-1176.49.2023.293284 [in Ukrainian].

Kraidy, M. M. (2003). Glocalization: An international communication framework? The Journal of International Communication, 9(2), 29–49. https://doi.org/10.1080/13216597.2003.9751953 [in English].

McMurria, J. (2008). Desperate citizens and good samaritans: Neoliberalism and makeover reality TV. Television & New Media, 9(4), 305–332. https://doi.org/10.1177/1527476408315115 [in English].

Mikos, L. (2020). Transnational television culture. In S. Shimpach (Ed.), The Routledge Companion to Global Television (pp. 74–83). Routledge. https://doi.org/10.4324/9781315192468-8 [in English].

Moran, A. (1998). Copycat television: Globalization, program formats and cultural identity. University of Luton Press [in English].

Ouellette, L. (2010). Reality TV gives back: On the civic functions of reality entertainment. Journal of Popular Film and Television, 38, 66–71. https://doi.org/10.1080/01956051.2010.483347 [in English].

Reshetnik, H. I. (2024). Realiti-shou v konteksti «postdokumentalnoi» kultury: Krytyka tekstualnoho pidkhodu [Reality show in the context of – Post-Documentary. Culture: Critics of textual approach]. National Academy of Managerial Staff of Culture and Arts Herald, 3, 64–70. https://doi.org/10.32461/2226-3209.3.2024.313271 [in Ukrainian].

Sen, B. (2014). Big Brother, Bigg Boss: Reality Television as Global Form. In B. Sen & A. Roy (Eds.), Channeling cultures: Television studies from India (pp. 201–225). Oxford University Press. https://doi.org/10.1093/acprof:oso/9780198092056.003.0009 [in English].

van Keulen, J., Krijnen, T., & Bauwens, J. (2021). The logic of formatting: A case study on transnational television production. Journal of Popular Television, 9(3), 391–408. https://doi.org/10.1386/jptv_00064_1 [in English].

Wood, H., & Skeggs, B. (2004). Notes on ethical scenarios of self on British reality TV. Feminist Media Studies, 4(2), 205–208 [in English].

Zhang, X., Hasan, N. A. M., Yaakup, H. S., & Fang, N. C. (2023). From global to local: Examining the localization strategies of transnational format reality TV The Voice of China. International Journal of Academic Research in Business and Social Sciences, 13(8), 312–331. https://doi.org/10.6007/IJARBSS/v13-i8/17704 [in English].