Трансформація образу героя у візуальних практиках в українській культурі під впливом російсько-української війни

Анотація

Мета статті — дослідити вплив російсько-української війни на формування героїчного неоміфу та репрезентацію за допомогою візуальних практик образу героя, з яким сьогодні асоціюються процеси конструювання національної ідентичності. Результати дослідження. В умовах російсько-української війни, символічної еклектики, посилення ролі «медійно-візуальної мови» та медійного розмивання традиційних уявлень про героїчне можна спостерігати, що наразі в Україні відбувається відхід від романтизовано-ідеалізованої героїзації минулого та формування нового героїчного неоміфу, що підсилений національно-культурною інтерпретацією героїчного в медіапросторі країни та конструюється на підставі реальних героїчних вчинків здебільшого українських військових. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше розкрито особливості візуалізації сучасних героїв в умовах російсько-української війни. Висновки. Наголошено, що культурологічне осмислення цієї проблеми передбачає те, що увага творців візуальних практик більше концентрується не на культурних героях, а на харизматичних реальних людях, які не просто вписуються у героїчні наративи сучасної української культури, а і є їхніми співтворцями, як свого часу були козаки, бійці ОУН–УПА тощо. Візуалізація героїчних образів з використанням різних засобів (мурали, світлини, малюнки, меми, фільми, реклама тощо) чітко підкреслює, що на вершині нового пантеону українських героїв знаходяться ЗСУ, воїни-захисники, які є нащадками славетних предків часів Київської Русі, Козаччини та Української революції 1917–1921-х рр. Доведено, що візуалізація героїчного на сучасному етапі російсько-української війни виявляє та репрезентує контроверзу «герой – антигерой»: потужною метафорою та сильним образом українського героя є образ Кіборга, тоді як антигероєм постає російський військовий, який творить зло та безчинства у Бучі, Ізюмі, Маріуполі та інших українських містах.